Святий Миколай Угодник вважається покровителем моряків, хліборобів. До нього звертаються люди, що опинилися в біді. Вшановують його в нашій країні двічи на рік: Миколая Весняного  — 22 травня і Миколая Чудотворця – 19 грудня.

Святий Миколай прославився своїми добрими справами та допомогою всім простим людям, що до нього звертались. Запорізькі козаки вважали Миколая Угодника своїм заступником в військових кампаніях, як сухопутних, так і морських. Храмове свято Миколая українці завжди відзначали із службою Божою, гостинами, провідували родичів. Свято припадає на піст, тому стіл накривали пісними стравами: пекли калачі, печиво, пряники, пампушки та пироги, варили вареники, смажили млинці. І все це — з пісною начинкою.

Традиція робити подарунки на день святого Миколая прийшла до нас від греко-католиків. Тож спочатку вона була запроваджена в Західній Україні, а потім поширилася на всю Україну. У карпатських та прикарпатських селах на свято Миколая по дворах ходила ватага хлопців з дарунками. Був серед них один  вдягнутий під козака, зі смушковою шапкою із шликом. Серед подарунків зазвичай  були пряники «миколайчики», символізуючи Миколая. Носили вони також із собою лозину. Чемним дітям зразу вручали подарунки. А бешкетникам спершу погрожували лозиною, а згодом, все ж таки дарували пряники. У містах в ніч на 21 грудня батьки клали дітлахам в ліжко, або в черевики «миколайчика». Вранці діти знаходили свої подарунки і хвалилися один перед одним ними. Поступово смак пряника вдосконалювався за рахунок додавання в нього меду, кориці, гвоздики та інших прянощів. І звичай дарувати подарунки теж з часами змінювався. В наш час не тільки діти отримують подарунки на свято Миколая, але й молоді люди дарують один одному приємні дрібнички і святкові пряники.